окастий
ОКАСТИЙ, а, е, розм. Те саме, що окатий. Підвів [Левко] голову і побачив на сухому вершечку бука ворона, що сидів надувшись, хижо водив окастою головою (Цюпа, Назустріч.., 1958, 345); Може, то й вона підгледіла, як Павло цілував Катрусю? Окаста і гостра на слух молодиця (Кучер, Прощай.., 1957, 74); * Образно. Я знав напевне, що світ подарує мені окасте сонце, вітри романтики, далекі відстані (Чаб., За півгодини.., 1963, 7).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | окастий | окаста | окасте | окасті |
Родовий | окастого | окастої | окастого | окастих |
Давальний | окастому | окастій | окастому | окастим |
Знахідний | окастий, окастого | окасту | окасте | окасті, окастих |
Орудний | окастим | окастою | окастим | окастими |
Місцевий | на/у окастому, окастім | на/у окастій | на/у окастому, окастім | на/у окастих |