океан
ОКЕАН, у, ч. 1. тільки одн. Водний простір, що вкриває більшу частину земної кулі й поділяє суходіл на материки та острови. Світовий океан займає величезні простори земної поверхні (Наука.., 1, 1960, 24); - Ну, куди тобі звідси: глянь, яка благодать!. . - Тиха, безбуряна заводь, - іронічно кидає Мамайчук. . - Для кого заводь, а для кого берег Світового океану (Гончар, Тронка, 1963, 335); // одн. і мн. Одна з чотирьох основних складових частин водного простору земної кулі, що розділяє материки. Істома вирішив їхати до Данії хоч і далеким, але порівняно безпечним шляхом - Льодовитим океаном (Видатні вітч. географи.., 1954, 5); - Ішли ми з Веллінгтона на Новій Зеландії - до Ріо, цебто - з Великого до Атлантичного океану (Ю. Янов., II, 1958, 85); Стоячи на березі Тихого океану і дивлячись на захід, я згадував Україну (Довж., І, 1958, 26); * У порівн. [Лицар:] Ох, як би я охоче йшов на страту! Юрба шуміла б, наче океан (Л. Укр., II, 1951, 186).
Повітряний (п'ятий, голубий і т. ін. ) океан - повітряний простір навколо землі; атмосфера. Гордо і тільки десь-колись помахуючи розпластаними крилами, плавав яструб високо понад полонинами в лазуровім океані (Фр., VI, 1951, 21).
2. чого, який, перен. Про щось безмежне, неосяжне. [Річард:] Я, пливучи сюди, багато думав, то був великий океан думок... (Л. Укр., III, 1952, 42); Повний місяць, як матове сонце, осявав океан хребтів (Гончар, III, 1959, 124); Навколо хвилювався пшеничний океан (Донч., VI, 1957, 40).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | океан | океани |
Родовий | океану | океанів |
Давальний | океанові, океану | океанам |
Знахідний | океан | океани |
Орудний | океаном | океанами |
Місцевий | на/у океані | на/у океанах |
Кличний | океане | океани |