окрадений
ОКРАДЕНИЙ, а, е, поет., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до окрасти. * Образно. Чи ж нам, окраденим долею нашою, й хвиля кохання - за гріх?! (Стар., Вибр., 1959, 8); Суспільно-політична сатира І. Манжури пройнята непримиренною ненавистю до гнобителів і гарячою любов 'ю, палким співчуттям до всіх пригноблених, до всіх окрадених життям (Рад. літ-во, 7, 1965, 40); // у знач. прикм. [Шевченко:] Не бійся, люба... Правда оживе.. І люд окрадений спасе (Коч., III, 1956, 175); // окрадено, безос. присудк. сл. Несправджене кохання, несправджений ідеал - це звучить як справжня драма, бо когось окрадено, ошукано (Літ. Укр., 19.XII 1967, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | окрадений | окрадена | окрадене | окрадені |
Родовий | окраденого | окраденої | окраденого | окрадених |
Давальний | окраденому | окраденій | окраденому | окраденим |
Знахідний | окрадений, окраденого | окрадену | окрадене | окрадені, окрадених |
Орудний | окраденим | окраденою | окраденим | окраденими |
Місцевий | на/у окраденому, окраденім | на/у окраденій | на/у окраденому, окраденім | на/у окрадених |