окрайчик
ОКРАЙЧИК, а, ч. Зменш. до окраєць. - Бабуся дістала торбинку із-за дверей і поклала туди окрайчик хліба і шматок солонини (Томч., Готель.., 1960, 67); * Образно. [Лісовик:] До кого ти подібна? До служебки, зарібниці, що працею гіркою окрайчик щастя хтіла заробити і не змогла (Л. Укр., III, 1952, 243).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | окрайчик | окрайчики |
Родовий | окрайчика | окрайчиків |
Давальний | окрайчикові, окрайчику | окрайчикам |
Знахідний | окрайчик | окрайчики |
Орудний | окрайчиком | окрайчиками |
Місцевий | на/у окрайчику | на/у окрайчиках |
Кличний | окрайчику | окрайчики |