окруженець
ОКРУЖЕНЕЦЬ, нця, ч., розм., рідко. Те саме, що оточенець. - У села треба йти, через хуторян зв 'язки налагоджувати з певними людьми, що позалишалися тут, підпільників шукати, з окруженцями знайомитися (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 595); - Окруженці часом теж у таких стіжках переховуються. Може, і твій солдат тут, як той ховрах, у нору зарився (Шиян, Гроза.., 1956, 646).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | окруженець | окруженці |
Родовий | окруженця | окруженців |
Давальний | окруженцеві, окруженцю | окруженцям |
Знахідний | окруженця | окруженців |
Орудний | окруженцем | окруженцями |
Місцевий | на/у окруженці | на/у окруженцях |
Кличний | окруженцю | окруженці |