окультурений
ОКУЛЬТУРЕНИЙ, а, е, с. г. Дієпр. пас. мин. ч. до окультурити 1. Площі, виділені під насінники люпину, повинні бути чисті від бур 'янів та добре окультурені (Добрива.., 1956, 88); На добре окультурених торфових грунтах слід вирощувати цукрові буряки на корм худобі (Колг. Укр., 1, 1958, 37); // окультурено, безос. присудк. сл. За допомогою держави на болотах проводять меліоративні роботи. В 1965 році уже було осушено і окультурено 800 гектарів (Хлібороб Укр., 5, 1966, 4).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | окультурений | окультурена | окультурене | окультурені |
Родовий | окультуреного | окультуреної | окультуреного | окультурених |
Давальний | окультуреному | окультуреній | окультуреному | окультуреним |
Знахідний | окультурений, окультуреного | окультурену | окультурене | окультурені, окультурених |
Орудний | окультуреним | окультуреною | окультуреним | окультуреними |
Місцевий | на/у окультуреному, окультуренім | на/у окультуреній | на/у окультуреному, окультуренім | на/у окультурених |