окутаний
ОКУТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до окутати. Окутаний двома ковдрами Петреску смачно спав, коли до нього підійшов вартовий (Галан, Гори.., 1956, 79); Перед очима Багрича постало окутане димами Бреслау (Дмит., Обпалені.., 1962, 177); Маленьке сільце Босівка. Невеличкі біленькі хатки його, окутані садками та левадами, розбіглись по пригорку (Коцюб., І, 1955, 436).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | окутаний | окутана | окутане | окутані |
Родовий | окутаного | окутаної | окутаного | окутаних |
Давальний | окутаному | окутаній | окутаному | окутаним |
Знахідний | окутаний, окутаного | окутану | окутане | окутані, окутаних |
Орудний | окутаним | окутаною | окутаним | окутаними |
Місцевий | на/у окутаному, окутанім | на/у окутаній | на/у окутаному, окутанім | на/у окутаних |