онова
ОНОВА, и, ж., рідко. 1. Дія за знач. оновити, оновляти, оновлювати. Усі, хто з походів вернувся додому, - Виходь на онову села (С. Ол., Вибр., 1959, 139).
2. Те саме, що обнова. * Образно. Ніде так близько не відчуваємо величі природи, як у лісі. Бо ліс - то зелена онова землі (Літ. Укр., 24. IX 1968, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | онова | онови |
Родовий | онови | онов |
Давальний | онові | оновам |
Знахідний | онову | онови |
Орудний | оновою | оновами |
Місцевий | на/у онові | на/у оновах |
Кличний | оново | онови |