ономатопея
ОНОМАТОПЕЯ, -ї, ж. Словотворення через звуконаслідування; найчастіше ономатопоетичною є лексика, яка прямо пов'язана з істотами або предметами – джерелами звуку: наприклад, дієслова типу "квакати", "нявкати", "кукурікати" і похідні від них іменники.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ономатопея | ономатопеї |
Родовий | ономатопеї | ономатопей |
Давальний | ономатопеї | ономатопеям |
Знахідний | ономатопею | ономатопеї |
Орудний | ономатопеєю | ономатопеями |
Місцевий | на/у ономатопеї | на/у ономатопеях |
Кличний | ономатопеє | ономатопеї |