оніміння
ОНІМІННЯ, я, с. Стан за знач. оніміти. Раптом майдан перед театром застигає. Важко сказати, що це: оніміння з переляку чи з поваги (Полт., Повість.., 1960, 576); * Образно. Спить вітер, в онімінні Хати на видноколі (Рильський, Зим. записи, 1964, 71).
Виводити (вивести) з оніміння - повертати кому-небудь здатність говорити, рухатися, відчувати. Вивів його з оніміння голос комбрига, владний і злий (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 9).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оніміння | оніміння |
Родовий | оніміння | онімінь |
Давальний | онімінню | онімінням |
Знахідний | оніміння | оніміння |
Орудний | онімінням | оніміннями |
Місцевий | на/у онімінні | на/у оніміннях |
Кличний | оніміння | оніміння |