оплакувати
ОПЛАКУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПЛАКАТИ, ачу, ачеш, док., перех. Плакати з приводу чиєї-небудь смерті, тяжкої втрати, нещастя і т. ін. Управительська дочка маленька гралася з утятком,.. поки аж утятко не вдушилося. Тоді вона побиватися та оплакувати (Вовчок, І, 1955, 178); Дружки й світилки, як побачили Оксаниного судженого, оплакували товаришку та більше сумних пісень співали (Іщук, Вербівчани, 1961, 35); Всі були засмучені,.. хто побивався за постріляними батьками, хто оплакував синів (Юхвід, Оля, 1959, 190); - Ми думали, що тебе вже й на світі нема, - говорив Лаврін, - ми тебе оплакали (Н.-Лев., II, 1956, 344); // Виражати свій сум, горе з якого-небудь приводу; сумувати. Не час оплакувать руїни: пора відплати, помсти настає (Тич., II, 1957, 158); Твій рідний край не раз оплаче гірко Того, хто так його оплакав долю. Ні, не забудемо тебе, Кобзарю, Довіку (Сам., І, 1958, 138).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | оплакую | оплакуємо |
2 особа | оплакуєш | оплакуєте |
3 особа | оплакує | оплакують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | оплакуватиму | оплакуватимемо |
2 особа | оплакуватимеш | оплакуватимете |
3 особа | оплакуватиме | оплакуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | оплакував | оплакували |
Жіночий рід | оплакувала | |
Середній рід | оплакувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | оплакуймо | |
2 особа | оплакуй | оплакуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | оплакуючи | |
Минулий час | оплакувавши |