оповідати
ОПОВІДАТИ, аю, аєш і заст. ОПОВІДУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПОВІСТИ, ім, іси; мин. ч. оповів, віла, ло; док., перех. і неперех. Повідомляти щось про кого-, що-небудь, описувати; передавати словами бачене, пережите і т. ін.; розповідати. - Як же зветься ота найдивніша сторона, про яку ти мені тепер оповідаєш? (Л. Укр., III, 1952, 743); Вона спокійно оповідала події того вечора (Фр., І, 1955, 111); - Літописець оповідає: князь Святослав ходив легко, як барс (Довж., І, 1958, 293); Як почали просити старого.. та й врешті упросили, аби оповів їм.. яку цікаву історію з селянського життя (Стеф., І, 1949, 257); І скільки таємниць він оповів мені Про звичаї качок (Рильський, Поеми, 1957, 228); // Переказувати що-небудь прочитане або почуте. Ніхто з її подруг сільських краще від неї не вмів співати, а казки оповідаючи, вона голосом силкувалася вдавати тих звірів чи людей, про яких казала (Гр., І, 1963, 433); Кузьма оповів цікаву притчу про стрічки на безкозирці та матроську тільняшку (Кучер, Прощай.., 1957, 136).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | оповідаю | оповідаємо |
2 особа | оповідаєш | оповідаєте |
3 особа | оповідає | оповідають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | оповідатиму | оповідатимемо |
2 особа | оповідатимеш | оповідатимете |
3 особа | оповідатиме | оповідатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | оповідав | оповідали |
Жіночий рід | оповідала | |
Середній рід | оповідало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | оповідаймо | |
2 особа | оповідай | оповідайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | оповідаючи | |
Минулий час | оповідавши |