оповідний
ОПОВІДНИЙ, а, е. Прикм. до оповідь 1. Оповідний жанр; // Властивий оповіді, характерний для оповіді. Як і Гоголь, Квітка [Квітка-Основ'яненко] широко користується.. оповідними синтаксичними зворотами, чим надає своїй мові невимушеної природності, простоти (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 79); // Який містить оповідь (у 1 знач.). Українські повістеві жанри дороманічної доби виросли на базі оповідного українського фольклору - оповідань, анекдотів, легенд, казок (Рад. літ-во, 1, 1967, 45).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оповідний | оповідна | оповідне | оповідні |
Родовий | оповідного | оповідної | оповідного | оповідних |
Давальний | оповідному | оповідній | оповідному | оповідним |
Знахідний | оповідний, оповідного | оповідну | оповідне | оповідні, оповідних |
Орудний | оповідним | оповідною | оповідним | оповідними |
Місцевий | на/у оповідному, оповіднім | на/у оповідній | на/у оповідному, оповіднім | на/у оповідних |