опредметнений
ОПРЕДМЕТНЕНИЙ, а, е, книжн. Дієпр. пас. мин. ч. до опредметнити. Опредметнена дія.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | опредметнений | опредметнена | опредметнене | опредметнені |
Родовий | опредметненого | опредметненої | опредметненого | опредметнених |
Давальний | опредметненому | опредметненій | опредметненому | опредметненим |
Знахідний | опредметнений, опредметненого | опредметнену | опредметнене | опредметнені, опредметнених |
Орудний | опредметненим | опредметненою | опредметненим | опредметненими |
Місцевий | на/у опредметненому, опредметненім | на/у опредметненій | на/у опредметненому, опредметненім | на/у опредметнених |