опредметнення
ОПРЕДМЕТНЕННЯ, я, с., книжн. Дія за знач. опредметнити і опредметнитися. Ми зустрічаємося [в творчості А. Малишка] з неперевершеним умінням передавати почуття й емоції через пластичні, зримі уявлення, через образи предметного світу. Такий прийом у ліриці треба назвати.. опредметненням емоції (Вітч., 10, 1963, 120).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | опредметнення | опредметнення |
Родовий | опредметнення | опредметнень |
Давальний | опредметненню | опредметненням |
Знахідний | опредметнення | опредметнення |
Орудний | опредметненням | опредметненнями |
Місцевий | на/у опредметненні | на/у опредметненнях |
Кличний | опредметнення | опредметнення |