опричина
ОПРИЧИНА, и, ж., іст. Те саме, що опричнина. До опричини ввійшли кращі області, що розташовані були в центрі держави або мали велике торгове значення (Іст. СРСР, І, 1956, 136); Ми [робітники і селяни України] просимо, щоб своєю витримкою, залізною дисципліною ви [робітники і селяни Росії] ще сильніше закріпили б нашу молоду Радянську республіку, яка так само потрібна нам і дорога для нас, як інтереси нашого краю, змученого опричиною (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 21).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | опричина | опричини |
Родовий | опричини | опричин |
Давальний | опричині | опричинам |
Знахідний | опричину | опричини |
Орудний | опричиною | опричинами |
Місцевий | на/у опричині | на/у опричинах |
Кличний | опричино | опричини |