опричнина
ОПРИЧНИНА, и, ж., іст. 1. Система надзвичайних заходів, запроваджених Іваном Грозним для розгрому боярсько-князівської опозиції і зміцнення Російської централізованої держави.
2. Частина держави, підпорядкована безпосередньо Іванові Грозному, що була йому опорою в боротьбі проти боярсько-князівської опозиції. Усю територію держави було поділено на дві частини: опричнину, яка безпосередньо була підпорядкована цареві, і земщину, в якій управління залишалося в руках Боярської думи (Іст. СРСР, І, 1957, 121).
3. Військово-поліцейські сили, створені Іваном Грозним для боротьби з дворянсько-князівською опозицією, що відзначалися особливою жорстокістю; // перен. У дореволюційній Росії - царська поліція, жандармерія.
4. У давній Русі - земельний наділ, який давали вдові князя в довічне володіння.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | опричнина | опричнини |
Родовий | опричнини | опричнин |
Давальний | опричнині | опричнинам |
Знахідний | опричнину | опричнини |
Орудний | опричниною | опричнинами |
Місцевий | на/у опричнині | на/у опричнинах |
Кличний | опричнино | опричнини |