опруг
ОПРУГ, а, ч., заст. Те саме, що упруг. Коли б йому [панові] в одну руку - опруг та в другу - півопруга, а в третю й зовсім нічого, - отоді б нехай він похазяйнував! (Вас., І, 1959, 68); Бідняцькі осьмини та опруги лежали перелогами. Своя нива кожного цікавила мало - лежала несіяна, неорана (Головко, II, 1957, 253).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | опруг | опруги |
Родовий | опруга | опругів |
Давальний | опругові, опругу | опругам |
Знахідний | опруг | опруги |
Орудний | опругом | опругами |
Місцевий | на/у опругу | на/у опругах |
Кличний | опругу | опруги |