опухлий
ОПУХЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до опухнути. Мимоволі озирнув він цю свою компанію, опухлі од п 'янства лиця, злі замутнені очі (Вас., І, 1959, 90).
2. у знач. прикм. Який має опухи; пухлий. Прихід Червоної Армії зустріли [вчитель з дружиною] в стані повної дистрофії: опухлі й брезклі, ноги-колоди, очі геть сховані під набряклими повіками (Ю. Янов., І, 1954, 110); Петро ішов опухлий, укритий брудом і нужею, ішов і бачив.., як руїнами падали казкові багатства, створені ревною і чесною працею його народу (Жур., Дорога.., 1948, 35).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | опухлий | опухла | опухле | опухлі |
Родовий | опухлого | опухлої | опухлого | опухлих |
Давальний | опухлому | опухлій | опухлому | опухлим |
Знахідний | опухлий, опухлого | опухлу | опухле | опухлі, опухлих |
Орудний | опухлим | опухлою | опухлим | опухлими |
Місцевий | на/у опухлому, опухлім | на/у опухлій | на/у опухлому, опухлім | на/у опухлих |