опушений
ОПУШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до опушити. Наче зачарований велетень, стояв ліс, опушений ввесь інеєм білим (Мирний, IV, 1955, 305); Опушені снігом, дрімали розлогі каштани (Кучер, Дорога.., 1958, 70); * Образно. - А де зараз Наталя? - спитав Михайло, підводячи на друга свої темно-карі, опушені густими бровами очі (Собко, Шлях.., 1948, 7).
2. у знач. прикм. Укритий пухом, волосинками, ворсинками. Опушений пирій; Опушена луска.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | опушений | опушена | опушене | опушені |
Родовий | опушеного | опушеної | опушеного | опушених |
Давальний | опушеному | опушеній | опушеному | опушеним |
Знахідний | опушений, опушеного | опушену | опушене | опушені, опушених |
Орудний | опушеним | опушеною | опушеним | опушеними |
Місцевий | на/у опушеному, опушенім | на/у опушеній | на/у опушеному, опушенім | на/у опушених |