орава
ОРАВА, и, ж., розм. Великий гурт людей; юрба, натовп. Тут половців вся орава.. Проти міста поплила (Фр., XIII, 1954, 369); Ціла орава кінних стражників гасала по ярмарку (Головко, II, 1957, 255); Позаду возів бігла орава хлопчаків (Смолич, Мир.., 1958, 192); // Велика, багатодітна родина. Надія сім'ї - Улас. Як не є, найстарший, йому і випадає честь допомогти батькам нагодувати хлібом насущним оту білоштанну ораву (Тют., Вир, 1964, 48).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | орава | орави |
Родовий | орави | орав |
Давальний | ораві | оравам |
Знахідний | ораву | орави |
Орудний | оравою | оравами |
Місцевий | на/у ораві | на/у оравах |
Кличний | ораво | орави |
орати
ОРАТИ, орю, ореш, недок., перех. і неперех. Обробляти землю плугом, сохою. Раптом уявляється йому, що Семен оре на цій ниві; його плуг блискучим лемешем ріже поле скибою (Коцюб., І, 1955, 106); Яким Мачук орав у полі на ярину (Кобр., Вибр., 1954, 43); Орали двома парами биків. Першою - Тимко з Марком, а другою - Охрім Горобець із Денисом (Тют., Вир, 1964, 10); * Образно. Журба плугом по серцю оре (Укр.. присл.., 1955, 35); // перен., розм. Розпушувати, зривати поверхню чого-небудь. Її [пустиню] орали кінськії копита, Скородили списи, тьмив сонце дим (Фр., XIII, 1954, 281); Кулі різали гілля зовсім близько і орали землю на два кроки (Смолич, І, 1953, 93); Не відходячи один від одного, вони довго петляли в сліпому коловороті завії, падали, по пояс провалювались у замети і підводились, орючи сніги (Стельмах, Хліб.., 1959, 254).
@ Орати носом землю (сніг): а) падати обличчям у землю, сніг. Він перекидався, орав носом сніг, летів сторч (Сенч., Опов., 1959, 13); б) рідко. Журитися, сумувати. - А чого, козачко, ореш носом? Мо, вдома що сталося? - допитувався дід (Кач., II, 1958,41).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | орю | оремо |
2 особа | ореш | орете |
3 особа | оре | оруть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | оратиму | оратимемо |
2 особа | оратимеш | оратимете |
3 особа | оратиме | оратимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | орав | орали |
Жіночий рід | орала | |
Середній рід | орало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | орімо | |
2 особа | ори | оріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | оручи | |
Минулий час | оравши |