органум
ОРГАНУМ, -а, ч. Один із ранніх видів поліфонії, переважно двоголосся, в якій використовуються методії, запозичені з церковної монодії; поширений в 9 – 13-му ст.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | органум | органуми |
Родовий | органума | органумів |
Давальний | органумові, органуму | органумам |
Знахідний | органум | органуми |
Орудний | органумом | органумами |
Місцевий | на/у органумі | на/у органумах |
Кличний | органуме | органуми |