орден
ОРДЕН1, а, ч. Почесна відзнака, нагорода за військові, трудові або інші заслуги. Світлиця Олесина наче засяла од синіх з сріблом мундирів, од еполетів.., аксельбантів та орденів (Н.-Лев., III, 1956, 136); Лейтенант ніколи не розповідав про свої бойові подвиги, хоч усі бачили на його грудях два бойові ордени (Тют., Вир, 1964, 491); Орден Леніна - то найвища З найдорожчих в житті нагород (Мас., Поезії, 1950, 114); В наш час кавалерами орденів стали прості люди праці, скромні радянські патріоти (Рад. Укр., 23.ІІ 1962, 3).
ОРДЕН2, у, ч. 1. Чернеча або лицарсько-чернеча католицька громада з певним статутом. [Лизогуб:] Цей медальйон - тобі подарунок з Варшави від ордена єзуїтів. Святі отці тебе не забувають (Корн., І, 1955, 259); Зграї католицьких орденів осідали в містах, будували руками кріпаків костьоли і монастирі, намагались ополячити український народ (Ком. Укр., 9, 1969, 23); Лівонський орден.
2. заст. Назва деяких таємних товариств, об'єднань. Масонський орден.
ОРДЕН3, а, ч., арх., рідко. Те саме, що ордер2. Візерунки дорійського ордена замінили собою буйну зелену гущавину листя (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 9).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | орден | ордени |
Родовий | ордена | орденів |
Давальний | орденові, ордену | орденам |
Знахідний | орден | ордени |
Орудний | орденом | орденами |
Місцевий | на/у ордені | на/у орденах |
Кличний | ордене | ордени |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | орден | ордени |
Родовий | ордену | орденів |
Давальний | орденові, ордену | орденам |
Знахідний | орден | ордени |
Орудний | орденом | орденами |
Місцевий | на/у ордені | на/у орденах |
Кличний | ордене | ордени |