орний
ОРНИЙ, а, е. Який обробляється плугом або сохою; оброблюваний. Тесть був чоловік небагатий, але.. мав пристойну хатину, двадцять соток орного поля, а найголовніше - коня (Мур., Бук. повість, 1959, 4); Посіємо гіллястої пшениці На орному колгоспному лану, Нехай вона у сонці золотиться (Шпорта, Твої літа, 1950, 121); // Признач. для оранки. Приблизно до 90-х років XIX ст. головним орним знаряддям був дерев 'яний плуг (Нар. тв. та етн., 1, 1967, 97); // Який грунтується на оранці. Орне землеробство.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | орний | орна | орне | орні |
Родовий | орного | орної | орного | орних |
Давальний | орному | орній | орному | орним |
Знахідний | орний, орного | орну | орне | орні, орних |
Орудний | орним | орною | орним | орними |
Місцевий | на/у орному, орнім | на/у орній | на/у орному, орнім | на/у орних |