осиротити
ОСИРОТИТИ, очу, отиш, док., перех. Залишити кого-небудь без батька, матері або близької, рідної людини; зробити сиротою. - О сину! світ моїх очей! Чи я ж тебе на те родила, Щоб згинув ти од злих людей? Щоб ти мене - стару, слабую.. На вічний вік осиротив (Котл., І, 1952, 232); - За віщо ж ти чоловіка вбив? За що діток, жінку осиротив?.. (Мирний, І, 1949, 309); Війна осиротила її, все ж лишивши їй двоє найрідніших людей: діда Овсія і Живана (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 222); // Зробити кого-небудь самотнім, одиноким, відібравши, відірвавши близьку або рідну людину. - А вража дочко! ти мене осиротила! Мій Василь од мене одцурався! (Вовчок, І, 1955, 81).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | осирочу | осиротимо |
2 особа | осиротиш | осиротите |
3 особа | осиротить | осиротять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | осиротив | осиротили |
Жіночий рід | осиротила | |
Середній рід | осиротило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | осиротімо | |
2 особа | осироти | осиротіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | осиротивши |