ослушенство
ОСЛУШЕНСТВО, а, с., книжн., заст. Вияв непослуху, непокори. - Мені не страшні ніякі бонапарти, аби лише мої мужики справно працювали на полі. Та щоб у повіті команда інвалідів та козаків була напоготові, щоб свавільників і різних підбурювачів до ослушенства приборкувати (Кочура, Зол. грамота, 1960, 28).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ослушенство | ослушенства |
Родовий | ослушенства | ослушенств |
Давальний | ослушенству | ослушенствам |
Знахідний | ослушенство | ослушенства |
Орудний | ослушенством | ослушенствами |
Місцевий | на/у ослушенстві | на/у ослушенствах |
Кличний | ослушенство | ослушенства |