ослушник
ОСЛУШНИК, а, ч., книжн., заст. Те саме, що ослушенець.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ослушник | ослушники |
Родовий | ослушника | ослушників |
Давальний | ослушникові, ослушнику | ослушникам |
Знахідний | ослушника | ослушників |
Орудний | ослушником | ослушниками |
Місцевий | на/у ослушнику, ослушникові | на/у ослушниках |
Кличний | ослушнику | ослушники |