осліплений
ОСЛІПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до осліпити. Осліплений незвичним світлом, в'язень закриває очі руками (Л. Укр., II, 1951, 187); // осліплено, безос. присудк. сл. Сто сорок чотири сотні воїнів Самуїла було осліплено, і на кожну сотню приділено одного одноокого поводиря (Загреб., Диво, 1968, 280).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | осліплений | осліплена | осліплене | осліплені |
Родовий | осліпленого | осліпленої | осліпленого | осліплених |
Давальний | осліпленому | осліпленій | осліпленому | осліпленим |
Знахідний | осліплений, осліпленого | осліплену | осліплене | осліплені, осліплених |
Орудний | осліпленим | осліпленою | осліпленим | осліпленими |
Місцевий | на/у осліпленому, осліпленім | на/у осліпленій | на/у осліпленому, осліпленім | на/у осліплених |