осмілюватися
ОСМІЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ОСМІЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ОСМІЛИТИСЯ, люся, лишся, док. Набиратися сміливості, рішучості зробити що-небудь. Вони рідко коли осмілювалися зиркнути на мене (Фр., II, 1950, 19); - А якого гаспида ти там стогнеш? - пита його Настуся, дивуючись, що її дурень та осміляється без спросу лізти на піч (Кв.-Осн., II, 1956, 474); Дуже розсердилася сім'я на сина, що осмілився на свавільство таке, нікого не спитався, розпорядився грішми (Горд., II, 1959, 186).
Осмілююсь (осміляюсь, осмілюсь) запитати (пригадати, довести і т. ін. ) - застаріла формула звертання до сановної особи, що вживалася для підкреслення обережності, скромності того, хто звертається. - А, осмілюсь запитати, - обізвався Чіпаріу, - яку справу маєте до нього? (Смолич, 1, 1958, 50).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | осмілююся | осмілюємося |
2 особа | осмілюєшся | осмілюєтеся |
3 особа | осмілюється | осмілюються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | осмілюватимуся | осмілюватимемося |
2 особа | осмілюватимешся | осмілюватиметеся |
3 особа | осмілюватиметься | осмілюватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | осмілювався | осмілювалися |
Жіночий рід | осмілювалася | |
Середній рід | осмілювалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | осмілюймося | |
2 особа | осмілюйся | осмілюйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | осмілюючись | |
Минулий час | осмілювавшись |