особовий
ОСОБОВИЙ, а, е. 1. Прикм. до особа 1, 4. Особова назва у нас, східних слов'ян, тричленна: складається з імені, назви по батькові та прізвища (Знання.., 11, 1965, 24).
Особове посвідчення див. посвідчення; Особовий склад - склад людей, що працюють або служать у якій-небудь установі, військовій частині, на підприємстві і т. ін. В боях, тяжких, кровопролитних, Дев'ятий втратив на шляхах відступу більшу половину довіреного йому особового складу (Гончар, Людина.,, 1960, 136); Черговий доповів, що на кордоні спокійно і що особовий склад застави слухає концерт (Загреб., Шепіт, 1966, 228); Особова справа, канц. - сукупність документів працівника установи, підприємства, організації, навчального закладу і т. ін., у яких відображається його трудова діяльність.
2. Який виражає граматичну категорію особи. Особові [дієслівні] утворення характеризуються комплексним вираженням чотирьох взаємопов'язаних категорій: особи, числа.., часу і способу (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 355).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | особовий | особова | особове | особові |
Родовий | особового | особової | особового | особових |
Давальний | особовому | особовій | особовому | особовим |
Знахідний | особовий, особового | особову | особове | особові, особових |
Орудний | особовим | особовою | особовим | особовими |
Місцевий | на/у особовому, особовім | на/у особовій | на/у особовому, особовім | на/у особових |