остигати
ОСТИГАТИ, аю, аєш, недок., ОСТИГНУТИ і ОСТИГТИ, гну, гнеш; мин. ч. остиг, ла, ло; док. 1. тільки 3 ос. Віддаючи тепло, поступово ставати холодним; холонути, охолоджуватися, вихолоняти. Кошик пішов повільними кроками вздовж канави, де подзюркувала гаряча вода, яка тут же остигала (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 118); Свердло швидко нагрівалося і доводилось припиняти роботу, щоб воно остигло (Трубл., Шхуна.., 1940, 319); * Образно. На заході небо спалахнуло червоним вогнем, поволі остигало й м'якшали кольори фарб (Чорн., Визвол. земля, 1959, 151).
2. тільки 3 ос., перен. Поступово слабнути, спадати, зникати (про почуття, переживання). Андрій з тяжким серцем ішов дальше. Його запал, здавалося, поволі остигав (Фр., V, 1951, 69); Бронкові стає жаль хлопця. Злість, що кипіла в ньому на Олексу, поволі остигає (Вільде, Сестри.., 1958, 91).
3. перен. Заспокоюватися, вгамовуватися. Ріка вже кинулася в другий бік.. ще шукати кривавої поживи. І довго потім не остигаєш із гніву, дика ріко (Хотк., II, 1966, 321); Григор, остигаючи від.. їзди та відчуваючи передгрозовий подих, звеселів (Гуц., Скупана.., 1965, 19).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | остигаю | остигаємо |
2 особа | остигаєш | остигаєте |
3 особа | остигає | остигають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | остигатиму | остигатимемо |
2 особа | остигатимеш | остигатимете |
3 особа | остигатиме | остигатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | остигав | остигали |
Жіночий рід | остигала | |
Середній рід | остигало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | остигаймо | |
2 особа | остигай | остигайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | остигаючи | |
Минулий час | остигавши |