оструб
ОСТРУБ, у, ч., діал. Дерев'яні стіни будівлі; зруб. Із цікавістю приглядався [Олекса], як то ставлять стаї у чорногірських полонинах. Оструб, як і хатній, лиш вікон немає й стелі (Хотк., Довбуш, 1965, 100); Були тут [у сплаві] і грубі деревини, сантиметрів по сорок завширшки - на основу та на стовпи, і тонші - на оструб (Мур., Бук. повість, 1959, 31).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оструб | оструби |
Родовий | острубу | острубів |
Давальний | острубові, острубу | острубам |
Знахідний | оструб | оструби |
Орудний | острубом | острубами |
Місцевий | на/у острубі | на/у острубах |
Кличний | острубе | оструби |