осявати
ОСЯВАТИ, ає і ОСЯЮВАТИ, ює, недок., ОСЯЯТИ і рідко ОСЯТИ, яє, док., перех. 1. Заливати, заповнювати сяйвом, світлом; освітлювати. Хмари розійшлися, і з-за них визирнув місяць, осяваючи все навкруги (Гр., II, 1963, 296); Матові електричні лампи м'яко осявали затишну кімнату (Загреб., Європа 45, 1959, 360); В казані щось заблищало й осяяло всю печеру (Н.-Лев., III, 1956, 293); Воно [сонце] осяло і зогріло землю І щедро всім дало свого проміння (Сам., І, 1958, 119); * Образно. Старі замовкли, але надія на панську ласку ледве примітним промінням осявала їм серця (Коцюб., І, 1955, 93); // перен. Робити жвавим, сяючим (обличчя і т. ін.). Обличчя його осявала посмішка (Сенч., Опов., 1959, 54).
2. перен. Бути джерелом розуміння, усвідомлення чого-небудь, робити що-небудь ясним, близьким, зрозумілим. Дружба народів нам путь осяває, В праці зріднились і села, й міста, Леніна прапор над нами палає, Воля одна в нас, одна в нас мета (Рильський, III, 1961, 305).
3. перен. Несподівано з'являтися, приходити (про думку, догадку). Всіх разом осяла одна думка (Коцюб., І, 1955, 258); // Облагороджувати, одухотворяти. Не осяває царське чоло [Миколи II] жодна висока думка (Довж., І, 1958, 34).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | осяваю | осяваємо |
2 особа | осяваєш | осяваєте |
3 особа | осяває | осявають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | осяватиму | осяватимемо |
2 особа | осяватимеш | осяватимете |
3 особа | осяватиме | осяватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | осявав | осявали |
Жіночий рід | осявала | |
Середній рід | осявало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | осяваймо | |
2 особа | осявай | осявайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | осяваючи | |
Минулий час | осявавши |