осінній
ОСІННІЙ, я, є. 1. Прикм. до осінь. В косах зеленів барвінок, червоніли квітки осінньої оргинії (Н.-Лев., II, 1956, 113); Якось осінньої пори він косив отаву (Чорн., Визвол. земля, 1959, 42); // Який буває восени; власт. осені. Зійшло сонце осіннєє, Вітри зашуміли, Лани наші колгоспнії Житом зеленіли (Укр.. думи.., 1955, 451); Надворі стояла осіння негода: дощ та грязюка, грязюка та дощ (Мирний, III, 1954, 386); Осіннє небо нудьгувало понад бульваром (Коцюб., II, 1955, 282); // перен. Пізній, запізнілий. І мов крик бойовий, обізветься в речах безнадійне і марне бажання, і тріумфом остатнім заблисне в очах розпачливе осіннє кохання (Л. Укр., І, 1951, 224).
2. Який носять восени (про одяг і т. ін.). Модний осінній капелюшок.. невиразно прикрашував і без того вродливу головку (Хотк., І, 1966, 36); Вона була в осінньому пальті поверх кошлатого лижного костюма (Гончар, IV, 1960, 58).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | осінній | осіння | осіннє | осінні |
Родовий | осіннього | осінньої | осіннього | осінніх |
Давальний | осінньому | осінній | осінньому | осіннім |
Знахідний | осінній, осіннього | осінню | осіннє | осінні, осінніх |
Орудний | осіннім | осінньою | осіннім | осінніми |
Місцевий | на/у осінньому, осіннім | на/у осінній | на/у осінньому, осіннім | на/у осінніх |