осічка
ОСІЧКА, и, ж. 1. Відсутність пострілу при спуску курка через несправність зброї або набою. Адміністратор.. намагається вистрілити: п'ять осічок підряд (Ю. Янов., V, 1959, 119); Наган дав осічку аж двічі... (Плужник, Вибр., 1966, 65).
2. перен., розм. Невдача в якій-небудь справі. [Вітровий:] Нікого не підготував, не порадився з активом, думав, сам все зможу, - зачитаю план на зборах і всі проголосують "за", а вийшла осічка (Корн., II, 1955, 221); Логіка Самійла Овсійовича в чомусь дала осічку: Федір Іполитович іще не такий, яким хочеться його мати Євецькому (Шовк., Людина.., 1962, 337).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | осічка | осічки |
Родовий | осічки | осічок |
Давальний | осічці | осічкам |
Знахідний | осічку | осічки |
Орудний | осічкою | осічками |
Місцевий | на/у осічці | на/у осічках |
Кличний | осічко | осічки |