отаманувати
ОТАМАНУВАТИ, ую, уєш, рідко ОТАМАНИТИ, ню, ниш, недок. Виконувати обов'язки отамана; бути отаманом. Батько її Ковбаня отаманував у Січі (П. Куліш, Вибр., 1969, 264); Коли оце в Кармелевім селі пройшла чутка, що се їх Кармель отаманує в Чорному лісі (Вовчок, І, 1955, 359); Доки отаманувала [Ганна].., знаходила собі забуття в різних командирських клопотах, не мала стільки часу для роздумів, як зараз (Гончар, II, 1959, 261); // Верховодити у чому-небудь. Отаманує наша Галочка над дівчатами, виганяє на панщину (Кв.-Осн., II, 1956, 320); Хто на Гудзевій улиці отаманує, улицю водить? Не кому, як не Максимові... (Мирний, І, 1949, 213); Гордій справді вмів перед вести, вмів отаманувати так, що інші його слухались (Гр., II, 1963, 10).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | отаманую | отамануємо |
2 особа | отамануєш | отамануєте |
3 особа | отаманує | отаманують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | отамануватиму | отамануватимемо |
2 особа | отамануватимеш | отамануватимете |
3 особа | отамануватиме | отамануватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | отаманував | отаманували |
Жіночий рід | отаманувала | |
Середній рід | отаманувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | отамануймо | |
2 особа | отамануй | отамануйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | отамануючи | |
Минулий час | отаманувавши |