отаманша
ОТАМАНША, і, ж., розм. 1. Дружина отамана. Отаманша винесла [забродчикам] на вечерю черствого хліба і вчорашньої смаженої риби (Н.-Лев., II, 1956, 249).
2. рідко. Жін. до отаман 3, 4. [Сотник:] Ще й те: Хто ж в замку тут отаманшею буде? Я думав би - Свиридиха?.. (Стар., Вибр., 1959, 547); Тітка Варвара.., в якій колишні фальцфейнівські заробітчани та батраки легко могли б впізнати маячанську отаманшу, стрижійку овець.., весело кинула перед собою торбу з харчами (Гончар, II, 1959, 292).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | отаманша | отаманші |
Родовий | отаманші | отаманш |
Давальний | отаманші | отаманшам |
Знахідний | отаманшу | отаманш |
Орудний | отаманшею | отаманшами |
Місцевий | на/у отаманші | на/у отаманшах |
Кличний | отаманше | отаманші |