отеса
ОТЕСА, и, ж. Пристрій у возі з залізного прута, дроту або вірьовки, яким прикріплюють край голоблі до вісі для вирівнювання ходу. І отесу можна в кишку затягнуть, аби не дурчала (Номис, 1864, № 12172); Савочка поправив пужалном віжку, що зачепилася за отесу, посунувся ближче в передок (Мушк., Серце.., 1962, 7).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | отеса | отеси |
Родовий | отеси | отес |
Давальний | отесі | отесам |
Знахідний | отесу | отеси |
Орудний | отесою | отесами |
Місцевий | на/у отесі | на/у отесах |
Кличний | отесо | отеси |