отряха
ОТРЯХА, и, ч. і ж., діал. Бешкетник, розбишака; зірвиголова. Під час навчання в школі зразу розчинилося вікно, і з його прожогом вискочив, як опарений, відомий усьому селу отряха Грицько Прокуда (Вас., І, 1959, 117); - А он бачиш отряху? - вказав Андріяка Яреськові на річку. Донько вже дивився на той бік. Дівчина на крижині! ..Мовби змагаючись з парубчаками в сміливості та відвазі, забралася з жердиною на крижану плаху (Гончар, II, 1959, 201); Обновку помічали люди, дивувались, казали, що вона дуже личить навіть такому отрясі, як я (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 157).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | отряха | отряхи |
Родовий | отряхи | отрях |
Давальний | отрясі | отряхам |
Знахідний | отряху | отрях |
Орудний | отряхою | отряхами |
Місцевий | на/у отрясі | на/у отряхах |
Кличний | отряхо | отряхи |