отряхуватий
ОТРЯХУВАТИЙ, а, е, діал. Задирливий, розбишакуватий. - А ти не даремно ганиш парубка? - заступилась Христина за Юрія, бо хоч він був і отряхуватим хлопцем, але ще ні одна дівчина не зобижалась на нього, хіба що Зося (Стельмах, І, 1962, 279); Колону.. очолює високий, отряхуватий на вигляд Володя Вайсман (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 49); Лукаве, отряхувате личко.. привітно схилилось до самого мого вуха (Вас., І, 1959, 188).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | отряхуватий | отряхувата | отряхувате | отряхуваті |
Родовий | отряхуватого | отряхуватої | отряхуватого | отряхуватих |
Давальний | отряхуватому | отряхуватій | отряхуватому | отряхуватим |
Знахідний | отряхуватий, отряхуватого | отряхувату | отряхувате | отряхуваті, отряхуватих |
Орудний | отряхуватим | отряхуватою | отряхуватим | отряхуватими |
Місцевий | на/у отряхуватому, отряхуватім | на/у отряхуватій | на/у отряхуватому, отряхуватім | на/у отряхуватих |