офортний
ОФОРТНИЙ, а, е. Прикм. до офорт. Офортні пейзажі Т. Шевченка відзначаються майстерною композиційною побудовою, широким використанням ефектів світлотіні та загальним високим рівнем професіонального виконання (Нар. тв. та етн., 2, 1964, 22); // Признач. для виготовлення офорта (у 2 знач.). Підійшла [Катя] до схожого на вітрячок офортного станка (Ільч., Серце жде, 1939, 144).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | офортний | офортна | офортне | офортні |
Родовий | офортного | офортної | офортного | офортних |
Давальний | офортному | офортній | офортному | офортним |
Знахідний | офортний, офортного | офортну | офортне | офортні, офортних |
Орудний | офортним | офортною | офортним | офортними |
Місцевий | на/у офортному, офортнім | на/у офортній | на/у офортному, офортнім | на/у офортних |