оцінник
ОЦІННИК, а, ч. Той, хто оцінює кого-, що-небудь. В Харкові Єфименко служив у підкомісії, що вивчала залізничну справу, потім був.. оцінником харківського відділення земельного банку (Вітч., 7, 1965, 198).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оцінник | оцінники |
Родовий | оцінника | оцінників |
Давальний | оцінникові, оціннику | оцінникам |
Знахідний | оцінника | оцінників |
Орудний | оцінником | оцінниками |
Місцевий | на/у оціннику, оцінникові | на/у оцінниках |
Кличний | оціннику | оцінники |