очолюваний
ОЧОЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до очолювати. Після визвольної війни в 1648 р. Київ став столицею української держави, очолюваної Богданом Хмельницьким (Панч, В дорозі, 1959, 301); Найширшим політичним об'єднанням усіх революційних сил [на Кубі] був "Рух 26 липня", очолюваний Ф. Кастро (Ком. Укр., 1, 1961, 73).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | очолюваний | очолювана | очолюване | очолювані |
Родовий | очолюваного | очолюваної | очолюваного | очолюваних |
Давальний | очолюваному | очолюваній | очолюваному | очолюваним |
Знахідний | очолюваний, очолюваного | очолювану | очолюване | очолювані, очолюваних |
Орудний | очолюваним | очолюваною | очолюваним | очолюваними |
Місцевий | на/у очолюваному, очолюванім | на/у очолюваній | на/у очолюваному, очолюванім | на/у очолюваних |