очунювати
ОЧУНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЧУНЯТИ, яю, яєш, док., розм. 1. Ставати здоровим, поправлятися після хвороби; одужувати. - Пийте на здоров'ячко та очунюйте, - тихо обізвався отець Харитін (Н.-Лев., III, 1956, 186); Очунюю потроху, ходжу з палицею по городу, по садочку, спочиваю на старому ліжку (Вас., II, 1959, 273); У Драгоманових ніяк не виведеться біда - тільки що очуняв Зоря від кору, тепер заслабла Рада (Л. Укр., V, 1956, 293); - Я лікував його як міг у лісі, ждав, поки очуняє (Кучер, Чорноморці, 1956, 554).
2. Приходити до пам'яті; опритомнювати. Я.. входив до темпу справ, наче очунюючи після довгої млості (Ю. Янов., II, 1958, 118); Коли Бульба очуняв від удару і глянув на Дністро, козаки вже були на човнах і гребли веслами (Довж., І, 1958, 276); Довго була непритомною Вікторія і лише через годину очуняла і застогнала (Хижняк, Тамара, 1959, 260).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | очунюю | очунюємо |
2 особа | очунюєш | очунюєте |
3 особа | очунює | очунюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | очунюватиму | очунюватимемо |
2 особа | очунюватимеш | очунюватимете |
3 особа | очунюватиме | очунюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | очунював | очунювали |
Жіночий рід | очунювала | |
Середній рід | очунювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | очунюймо | |
2 особа | очунюй | очунюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | очунюючи | |
Минулий час | очунювавши |