очунятися
ОЧУНЯТИСЯ, яюся, яєшся, док., розм. Прийти до пам'яті; опритомніти. Лежить моя сердега, Неначе убита. Очунялась... дивується, Що ось була біла, А тепер така хороша, Мов сажу трусила (Щог., Поезії, 1958, 482); Очунявся він десь у верболозі, і перше почуття було - сльози (Донч., VI, 1957, 71); Як очунялася [баба], то побачила, що скриня розкрита і не тільки дукачі, а й керсетки, і вишиті сорочки, і полотно - все.. позабирано (Тют., Вир, 1964, 16).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | очуняюся | очуняємося |
2 особа | очуняєшся | очуняєтеся |
3 особа | очуняється | очуняються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | очунявся | очунялися |
Жіночий рід | очунялася | |
Середній рід | очунялося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | очуняймося | |
2 особа | очуняйся | очуняйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | очунявшись |