ощадний
ОЩАДНИЙ, а, е. 1. Те саме, що ощадливий. Все село уважало його за найпоряднішого парубка, за чесного, працьовитого й ощадного (Фр., V, 1951, 173); Як довго він збирав по шелягу багатство! Та й тепер він обережно ощадний (Тулуб, Людолови, І, 1957, 40).
2. Пов'язаний із зберіганням заощаджень, вкладів. - Що вони там рахують? - шепотить Хо, прислухаючись. - Еге, ось що - касу ощадну заложили (Коцюб., І, 1955, 173); Іван Юхимович дістав із кишені ощадну книжку (Руд., Остання шабля, 1959, 572).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ощадний | ощадна | ощадне | ощадні |
Родовий | ощадного | ощадної | ощадного | ощадних |
Давальний | ощадному | ощадній | ощадному | ощадним |
Знахідний | ощадний, ощадного | ощадну | ощадне | ощадні, ощадних |
Орудний | ощадним | ощадною | ощадним | ощадними |
Місцевий | на/у ощадному, ощаднім | на/у ощадній | на/у ощадному, ощаднім | на/у ощадних |