паладин
ПАЛАДИН, а, ч. 1. іст. У середні віки - рицар із почту короля; // Відданий своєму королю або дамі, хоробрий, славетний рицар. Як втікать Дон-Карлос мусив Разом з цілим товариством, А найкращі паладини Діла чесного шукали - ..Тож тоді й наш лицар віри Став ходить по всьому краю (Л. Укр., IV, 1954, 136); // перен., перев. ірон. Людина, беззавітно віддана якій-небудь особі, пристрасний прихильник певної ідеї. З соняшників сад у неї, Сміючись, вона там ходить, А за нею вслід - веселий Гурт заклятих паладинів (Л. Укр., IV, 1954, 177); Реалізм живе, об'єднуючи під своїми прапорами нових і нових паладинів (Мист., 1, 1967, 123).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | паладин | паладини |
Родовий | паладина | паладинів |
Давальний | паладинові, паладину | паладинам |
Знахідний | паладина | паладинів |
Орудний | паладином | паладинами |
Місцевий | на/у паладині, паладинові | на/у паладинах |
Кличний | паладине | паладини |