панікер
ПАНІКЕР, а, ч. Людина, яка легко піддається паніці, сіє паніку. [Грабчак:] О, це був справжній фронт!.. Боротись довелося не тільки з стихією, а й з панікерами! (Баш, П'єси, 1958, 142); З обуренням він [К. Є. Ворошилов] відкидає пропозиції деяких панікерів про капітуляцію перед окупантами і впевнено веде армію до Царицина, де вирішувалась доля революції (Іст. укр. літ., II, 1956, 453).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | панікер | панікери |
Родовий | панікера | панікерів |
Давальний | панікерові, панікеру | панікерам |
Знахідний | панікера | панікерів |
Орудний | панікером | панікерами |
Місцевий | на/у панікері, панікерові | на/у панікерах |
Кличний | панікере | панікери |