параліч
ПАРАЛІЧ, у, ч., який, чого і без додатка. Хвороба, що позбавляє який-небудь орган або органи здатності нормально діяти (робити рухи, розмовляти і т. ін.). При паралічі втрачається рухомість певної частини тіла (Заг. догляд за хворими, 1957, 185); [Милевський:] Оце був я у нього перед виїздом, застав його зовсім у поганому стані, ходить не може, нейрит чи нервовий параліч (Л. Укр., II, 1951, 74); // без додатка, перен. Уживається в лайливих виразах, у закляттях. - А параліч би тебе бив, ти... дрантюго вошивий! Кого ти б'єш - мене, стару жінку і матір? (Козл., Ю. Крук, 1957, 387); // чого, перен. Втрата здатності до дії, повна бездіяльність. - Отже, панове хлібороби,.. земля без викупу - це параліч державного кредиту (Стельмах, І, 1962, 369).
@ Ніби (мов, неначе і т. ін. ) параліч розбив (ударив і т. ін. ) кого - хто-небудь чомусь не може рухатися, діяти, впав у стан нерухомості, оціпеніння. Графиню ніби параліч вдарив. Вона хотіла встати з крісла і не могла (Донч., III, 1956, 64).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | параліч | паралічі |
Родовий | паралічу | паралічів |
Давальний | паралічеві, паралічу | паралічам |
Знахідний | параліч | паралічі |
Орудний | паралічем | паралічами |
Місцевий | на/у паралічі, паралічу, паралічеві | на/у паралічах |
Кличний | паралічу | паралічі |