пекло
ПЕКЛО, а, с. 1. міф. За релігійними уявленнями - місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук. Смола там в пеклі клекотіла І грілася все в казанах,.. В смолі сій грішники сиділи І на огні пеклись, горіли, Хто, як, за віщо заслужив (Котл., І, 1952, 134); На покуті стоїть химерний снопик: в ньому зібрано тільки по три колоски чи по три волотки кожного збіжжя, яке має охороняти сім'ю від анцихриста: коли він прийде брати грішні душі в пекло, побачить снопик і втече, - бо сила зерна і нечистого переможе (Стельмах, II, 1962, 317); * У порівн. Надворі душно, як у пеклі, а на всьому небі блискає страшна блискавка й гримить грім безперестанку (Н.-Лев., II, 1956, 247); Навіть трудно розказати, Що за лихо стало в краю, - Люди мучились, як в пеклі, Пан втішався, мов у раю (Л. Укр., І, 1951, 380).
2. перен. Нестерпні, жахливі умови, обставини. В тім гаю, У тій хатині, у раю, Я бачив пекло... Там неволя, Робота тяжкая, ніколи І помолитись не дають (Шевч., II, 1963, 252); В трудовому чабанському сезоні стрижіння - це робота найвищої напруги.. Каторга, пекло, найважчий це труд, навіть при механізації. Цілоденне мекання, духота, запах сірки, жиропоту, крові, карболки... (Гончар, Тронка, 1963, 57); Реалістично змалював він [В. Стефаник] те справжнє пекло, в якому опинилося трудяще селянство в кінці минулого століття в Австро-Угорській імперії (Іст. укр. літ., І, 1954, 679); // Спека, жара. В хаті було пекло, як і на сонці (Ю. Янов., І, 1958, 61); // Безладдя, гамір, крик і т. ін. Звощики ляскають з батогів, неначе стріляють, продавці співають,.. осли кричать, жовті кози стадами бродять по вулицях і теж кричать і дзвонять дзвониками. Просто пекло (Коцюб., III, 1956, 270); Бачить син - у хаті пекло, і не буде вже спокою (Тич., II, 1957, 17).
3. перен. Дуже небезпечне місце. Максим тепер уже знав ціну життю, не кидався так, як замолоду в саме, мовляв, пекло (Мирний, І, 1949, 237); Їхній генерал, улюблений Олександр Васильович [Суворов].., з яким вони раді були йти і у вогонь, і в воду, - він і тепер з ними, у самому пеклі бою (Добр., Очак. розмир, 1965, 78),
4. перен. Тяжкий душевний стан, моральні муки. - Твоє чуття тобі за пекло стане, Його топтатимуть усі, Аж сміття з скарбу зробиться погане (Фр., ХІІІ, 1954, 272); Вразила [жінка] його, здається, в найтоншу струну його душі й викликала тим таке пекло почувань у його нутрі, що він не міг повздержати [стримати] себе.., підняв руку на неї (Коб., II, 1956, 270).
@ Пеклом дихати на кого - дуже гніватися. - Раду на мене пеклом дише за свою - цур їй! - носату циганку та голомшить молодицю ні за що, ні про що (Коцюб., І, 1955, 375); Поспішати (спішити, лізти, квапитися і т. ін. ) поперед батька в пекло: а) без потреби поспішати в якій-небудь справі, намагаючись випередити інших. - Не сидіти ж мені вічно в тилу.. Самі подумайте, Варваро Гнатівно... - Думала.. Прийде і твоя черга. Не спіши поперед батька в пекло (Кучер, Голод, 1961, 63); Бути рішучим і готовим на жертви, коли відсутність цієї готовності - підлість, це одне, а лізти поперед батька у пекло, вважати за свій обов'язок бути першим скрізь, де найважче, - це щось інше (Мур., Жила.. вдова, 1960, 31); б) виявляючи надмірну цікавість, перебивати співрозмовника запитаннями, зауваженнями. [Огнєв:] Наказ виконано. Хоч зовсім не розумію, для чого. [Горлов:] А ти не лізь поперед батька в пекло, зараз зрозумієш (Корн., II, 1956, 20); - Але ж ви, діди, таки щось заробляли? - Постривай-бо, не сунься попереду батька в пекло! Заробляли... (Н.-Лев., І, 1956, 56); Товктися (гасати і т. ін. ) як Марко в пеклі (по пеклі, по пеклу) - дуже багато або безладно, без потреби рухатися, пересуватися і т. ін. Вночі парубок не заснув жодної хвилини. Він товкся на своєму твердому ложі, як Марко в пеклі (Добр., Очак. розмир, 1965, 44); Говорили поміж себе люди, що дід зовсім розум втратив, де же таки - ходить та й ходить, аж до сусідньої області забивається, гасає, як той Марко по пеклу (Ю. Янов., II, 1954, 162); Вдосвіта, як зять і дочка ще спали, вона вставала, будила наймичок та наймитів і товклася в пекарні, як Марко по пеклі (Н.-Лев., III, 1956, 203).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пекло | пекла |
Родовий | пекла | пекл |
Давальний | пеклу | пеклам |
Знахідний | пекло | пекла |
Орудний | пеклом | пеклами |
Місцевий | на/у пеклі | на/у пеклах |
Кличний | пекло | пекла |
пекти
ПЕКТИ, печу, печеш; мин. ч. пік, пекла, ло; недок. 1. перех. Готувати їжу, нагріваючи, прокалюючи на вогні або на жару (у печі, в духовці і т. ін.). Видно, що Ганна млинці пекла, бо й ворота в тісті (Номис, 1864, № 7336); На другий день раненько встали, Огонь на дворі розвели І м'яса в казани наклали, Варили страву і пекли (Котл., І, 1952, 90); - А в нас оце в Троянівці пастухи картоплю печуть, - мріяв уголос Марко. - Напалять сухого картоплиння, а тоді понаносять картузами картоплі, позагортають у попіл і печуть (Тют., Вир, 1964, 340).
2. перех., перен., зневажл. Виготовляти що-небудь дуже швидко, у великій кількості. Я недотепний пекти оповідання як оладки (Мирний, V, 1955, 421); Пошарпана містечкова друкарня бадьоро рипала єдиним тут маховиком - пекла стандартизовані відозви (Кач., II, 1958, 353); // неперех. Робити що-небудь швидко. [Гаврик:] Але я ще раз попробую те ж коліно. Музики, печіть далі!.. (Кроп., V, 1959, 173).
3. перех. і неперех. Надмірно гріти, палити, обдавати жаром. А без долі біле личко - Як квітка на полі: Пече сонце, гойда вітер, Рве всякий по волі (Шевч., І, 1963, 25); Сонце стояло серед неба і страшенно пекло (Коцюб., І, 1955, 61); [Дівчата:] Прощавайте, соколи наші.. Нехай вас сонце не пече, нехай вас дощі не мочать (Вас., III, 1960, 23); // безос. [Кирило:] Ну, та й пече! аж потом обливає (Мирний, V, 1955, 141).
4. перех. і неперех. Викликати відчуття фізичного болю від дотику до вогню або до чого-небудь гарячого. Розчесала [мати Потапові] волосся і вже на порозі за пазуху вклала гарячий пиріг. Пиріжок пік йому груди (Коцюб., II, 1955, 280); Свічка на триніжку неясно горіла: знай гніт нагоряв-жужелився, й знай його зривала або Мотря або Галя, кленучи вогонь, що так немилосердно пік у пучки (Мирний, І, 1949, 408); Розпеклися нині каховські піски, не влежиш на них спокійно: печуть (Гончар, І, 1959, 38); // безос. Ноженята в густім пилу. Кругом пече, а особливо в босі п'яти... (Сос., II, 1958, 358); // кого чим. Катувати розпеченим знаряддям. [Хмельницький:] Тебе, старого Тура, на катування, щоб з тебе тягли жили, залізом і вогнем пекли, здирали шкуру, - ні, ніколи (Корн., І, 1955, 243); // Викликати відчуття, схожі на ті, що виникають від дії вогню, жару (про дію морозу, вітру; про укуси комах, уколи колючих рослин і т. ін.). [Горнов:] А бісові комарі аж печуть (Кроп., І, 1958, 390); Мороз пече, під ногами шкварчить і співає соловейком сніг (Ю. Янов., II, 1954, 210); Колючі вітри Балтійського моря пекли йому обличчя (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 5); З розгону Юра врізається в зарослі кропиви. Кропива по плечі, вона інколи дістає до лиця, вона жалить і пече (Смолич, II, 1958, 48); Денис повертався, як ведмідь за горобцями: пекли ботинки (Тют., Вир, 1964, 341); // Викликати хворобливе відчуття жару, печії, паління і т. ін. Раз у раз його корчило, пекла згага, і він пив, силкуючись її залити (Гр., II, 1963, 492); Жар, що немилосердно пік його ночами, притьмарив хлопцеві очі, стягнув і почорнив щоки (Стельмах, II, 1962, 395); // безос. Під серцем як вогнем пекло, під груди підпирало (Мирний, IV, 1955, 223); // безос. Ох, як пече! Води, водиці! Так! Легше стало! (Фр., XIII, 1954, 439); // Викликати різкий, сильний біль. Одного разу рана так пекла, що зморений Юрій тільки на ранок заснув (Кочура, Зол. грамота, 1960, 187); // Викликати гострі смакові відчуття (про перець, часник і т. ін.). [Сінон:] Ось на перчину, трохи посмачи! [2-й вартовий:] Пектиме дуже (Л. Укр., II, 1951, 321).
@ Пекти очима кого - дивитися на когось невідривно, пронизливим гострим поглядом. Корній Кирилович не дав договорити Малецькій. Він звівся на ноги, крутий, зблідлий,.. пік оратора чорними сердитими очима (Збан., Малин, дзвін, 1958, 135); Пекти руки (руку) - викликати докори сумління, почуття сорому, переживання і т. ін. Жебраний хліб, кажуть, руку пече, але жебране слово кохання - душу морозить (Л. Укр., III, 1952, 584); Під п'яти пече кому - хтось не може встояти на місці від нетерплячки; комусь не терпиться. [Кулішевич:] Та що з нею станеться? Прийде - надивитесь... А коли під п'яти пече, то біжіть і провідайте... (Стар., Вибр., 1959, 396).
5. неперех., безос., перев. з інфін. Хотітися, кортіти. Танцювати аж пече, А робота не втече (Забашта, Квіт.., 1960, 106).
6. перех. і неперех., кого або із сл. душу, серце, мозок і т. ін., а також у сполуч. із сл. вогнем, перен. Завдавати кому-небудь глибоких моральних страждань; мучити, непокоїти. - Коли чую, що маю що зробити, що можу чогось навчитися, то так мене щось усередині пече, так мене мулить і мучить, що не маю хвилю спокою, поки тото не зроблю (Фр., II, 1950, 348); Страшні думки вставали в Зіньковій голові.., вони пекли його, палили, що аж розум йому туманів (Гр., II, 1963, 445); Регіт пік Валю огнем. Найбільше допікало Валі те, що не знав він, з чого, власне, сміються (Вас., II, 1959, 187); Ні, вже не знати спокою! Туга пече, як змія! (Рильський, II, 1960, 156); Я в тюрмі. І не сором пече мені душу, а - жаль (Збан., Єдина, 1959, 88); Він не міг витримати, що всі так вітають Сашка. Заздрощі пекли серце (Донч., II, 1956, 416).
7. перех., розм. Дорікати кому-небудь, лаяти когось і т. ін. - Баронеса вередує безперестанку. Сьогодні мені на цілий вокзал сорому наробила: привселюдно пекла мене за якийсь нікчемний спирт (Л. Укр., III, 1952, 523); Думала [Зінька], прожене Матюха. Коли ж ні. Тільки поїдом їсть, слова не скаже без образи. Та вже терпить. Хоч як буває пече, - мовчить, мов у рот води набере (Головко, II, 1957, 87); // Висміювати кого-небудь, дошкуляти комусь. - Що це ти тупцюєшся, Панасе, наче тебе пропасниця трусить? - кинув насмішкувато Дригожила. - Не печи мене! - виписнув похмуро Канушевич (Коцюба, Нові береги, 1959, 93).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | печу | печемо |
2 особа | печеш | печете |
3 особа | пече | печуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пектиму | пектимемо |
2 особа | пектимеш | пектимете |
3 особа | пектиме | пектимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пік | пекли |
Жіночий рід | пекла | |
Середній рід | пекло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | печімо | |
2 особа | печи | печіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | печучи | |
Минулий час | пікши |
§ 80. Дійсний спосіб (п. 4): пекти, печу, печеш, пече, пече, пектиму, пектимеш, пектиме, пік, пекла, пекло, пектимемо, пектимете, пектимуть, пекли
§ 80. Дійсний спосіб (п. 8, а, 2): пекти, печу, печеш, пече, пече, пектиму, пектимеш, пектиме, пік, пекла, пекло, пектимемо, пектимете, пектимуть, пекли
§ 80. Дійсний спосіб (п. 9): пекти, печу, печеш, пече, пече, пектиму, пектимеш, пектиме, пік, пекла, пекло, пектимемо, пектимете, пектимуть, пекли
§ 81. Наказовий спосіб (п. 1, а): пекти, печу, печи, печіть
§ 81. Наказовий спосіб (п. 2, в, прим. 2): пекти, печу, печи, печіть
§ 83. Неозначена форма дієслова (інфінітив): пекти